Методичний супровід

З метою підтримки сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, управління освіти надає проспект-інформацію про благодійні організації в Україні, їх адреси, телефони, сайти, e-mail та прізвища керівників. При потребі Ви можете звернутися за цими адресами.


“Створення індивідуальної програми розвитку для дітей з особливими освітніми потребами” – методичний посібник, 2015 рік


Поради й рекомендації для вчителів, які працюють з дітьми з особливими потребами

1. Підготуйте дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми проблемами:
2.  Створіть в класі демократичне середовище, налагоджуйте між учнями дружні стосунки, щоб діти почували себе членами колективу;
3. Привчайте здорових дітей допомагати ( в разі потреби) опікувати однолітків з особливими освітніми потребами;
4. Присікайте зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.
5. Перед прийомом до класу дитини з особливими освітніми потребами детально ознайомтеся з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуйтеся з батьками дитини; вивчіть медичні довідки.
6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів дітей з особливими освітніми потребами,враховуйте і коригуйте їх у процесі навчання та під час планування діяльності.

  1. Навчіться розуміти різницю між дітьми й толерантно ставтеся до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентуйте увагу на порушенні.
  2. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
  3. Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості,справедливості й терпимості.
  4. Надавайте індивідуальну підтримку,але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
  5. Намагайтеся наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.
  6. Співпрацюйте з іншими педагогами (логопедом, психологом, лікарями) в одній мультидисциплінарній команді.

Дитина з затримкою психічного розвитку — це переважно дитина з нормою інтелекту, у якої частіше за все відсутня мотивація до навчання, є відставання в оволодінні шкільними навичками (читання, письма, рахування). Відсутність концентрації і швидке розсіювання уваги призводять до того, що йому важко або неможливо функціонувати у великій групі і самостійно виконувати завдання. Крім того, надмірна рухливість та емоційні проблеми є причинами того, що ця дитина, незважаючи на його можливості, не досягає в школі бажаних результатів.

 Вчителю, у якого в класі є учень з затримкою розвитку, потрібно:

— стежити за успішністю учня: після кожної частини нового навчального матеріалу перевіряти, чи зрозуміла його дитина;

— посадити дитину за першу парту, як можна ближче до вчителя, так як контакт очей підсилює увагу;

— підтримувати дитину, розвивати в неї позитивну самооцінку, коректно роблячи зауваження, якщо щось зроблено невірно;

— навчати структуруванню навчальних дій.

Дитина з порушеннями мовлення — це дитина, що має відхилення в розвитку мовлення при нормальному слусі та збереженому інтелекті. Порушення мовлення різноманітні, вони проявляються в порушенні вимови, граматичного ладу мовлення, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу і плавності мови. Батькам необхідно прислухатися і дотримуватися порад логопеда та вчителів, виконувати домашні завдання по рекомендації. Батьки самі можуть розвивати мовлення дитини:

— більше читати, розмовляти з дитиною, слухати аудіозаписи дитячих віршів, оповідань, казок, відвідувати театри, музеї тощо;

— уважно вслухатися в мову дитини і поправляти слова, що невірно вимовляються, неправильно побудовані речення.

Вчителю під час навчальної діяльності, за допомогою спеціальних вправ необхідно проводити профілактику виникнення порушень писемного мовлення.

Діти з порушенням слуху.

У дитини з порушеннями слуху супутнім є порушення пізнавальних функцій, тобто уваги, сприйняття, мовлення, пам’яті, мислення. У нього спостерігаються труднощі з орієнтацією в просторі і координацією рухів. Така дитина запам’ятовує тексти дослівно, вживає у мовленні однотипні граматичні конструкції, одноманітні слова і фрази, його словниковий запас бідний. Однак при цьому дитина з порушеннями слуху добре сприймає усну мову зором (читання з губ).

Батьки учня з порушеннями слуху при необхідності повинні придбати слухові апарати та регулярно перевіряти їх робочий стан.
Вчителю, який навчає дитину з порушенням слуху в загальноосвітньому класі, рекомендується:

— посадити дитину за першу парту;
— не повертатися спиною до учня;
— чітко задавати питання, звертаючись до дитини;
— дозволяти дитині обертатися, щоб бачити обличчя людини що розмовляє;
— широко застосовувати наочність з метою більш повного і глибокого осмислення навчального матеріалу.

Поради вчителеві:
-Ознайомтеся зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу.
-Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.
– Використовуйте якомога більше унаочнень.
-Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.
– Починаючи розмову приверніть увагу учня: назвіть його на ім’я чи торкніться руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести , мову тіла).
– Перед тим. як почати повідомлення нового матеріалу, інструкцій, щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.
– Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно – зробіть запис на дошці, а потім , повернувшись обличчям повторіть написане та прокоментуйте.
-Говоріть достатньо гучно (але не недто – це спотворює слова), в номальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.
– Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє Не вважатиметься нетактовним запитати його рпоце. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.
-Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, поросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.
– Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, при\ізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі. використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.
– Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.
– Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

Діти з порушенням зору

В ході навчально-пізнавальної діяльності дитина з порушеннями зору відчуває труднощі, пов’язані як з темпом навчальної роботи, так і з якістю виконання навчальних завдань. Для цієї дитини характерним є низький рівень розвитку зорово-моторної координації, що лежить в основі оволодіння навичками письма та читання; неможливість розрізнення конфігурацій подібних за написанням букв, цифр та їх елементів.

Батьки учня з порушеннями зору при необхідності повинні придбати окуляри і регулярно проходити з дитиною лікувально-відновлювальні процедури.

Вчитель повинен розуміти специфіку навчання слабозорої дитини, що проявляється в наступному:

— застосування спеціальних форм і методів навчання, оригінальних підручників і наочних посібників, а також оптичних і тифлопедагогічних  пристроїв, що розширюють пізнавальні можливості дітей, спеціальне оформлення навчальних кабінетів;

— під час проведення уроку педагоги повинні враховувати допустиму тривалість безперервного зорового навантаження;

— позитивний вплив на підтримання працездатності і попередження перевтоми зору надає проведення фізкультурних пауз. Під час фізкультурної паузи виконуються дихальні вправи, хапальні, згинальні і розгинальні вправи для кисті руки. Дитина з вадами зору не повинна виконувати вправи, пов’язані з нахилом голови вниз і з різким рухом тіла, тому що ці вправи їм протипоказані.


Семінар – практикум на тему: «Забезпечення освітніх потреб дітей із сенсорними порушеннями, система надання корекційних послуг»

Категорія: вчителі, які здійснюють інклюзивне навчання учнів з порушеннями психофізичного розвитку.

Проблема: правильний вибір методів навчання дітей із сенсорними порушеннями, професійна компетентність педагога щодо роботи з дітьми зазначених нозологій.

Мета: розширення теоретико – практичних знань у вчителів, які здійснюють інклюзивне навчання дітей із сенсорними порушеннями, щодо специфіки роботи з ними, підвищення рівня їх професійної компетентності.

                                                                                               Місце проведення: ЗОШ І-ІІІ ст. №6

                                                                                               Дата проведення: 27. 01. 2017 р.

                                                                                               Час проведення 14.00

План

І. Методичний лекторій

    1. Методи організації навчально – виховної роботи з  дітьми з порушеннями психофізичного розвитку.

    2.   Характеристика основних дидактичних принципів спеціальної педагогіки.

                                         Новоселецька О.Г., завідувач міської ПМПК

ІІ. Практична частина

  1. Система спілкування з дітьми із порушенням слуху та специфіка пояснення навчальних завдань.

                                     Хоменко Н.М., консультант міської ПМПК вчитель – логопед

  1. Психолого-педагогічний супровід  дітей із сенсорними порушеннями.

                                   Нечипорук Т.С., консультант міської ПМПК практичний психолог

  1. Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми з порушеннями зору та затримкою психічного розвитку. Специфіка планування уроків.

                                   Тріпадуш А.В., консультант міської ПМПК вчитель – дефектолог

  1. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів із затримкою психічного розвитку та порушеннями слуху.

                                   Коваль Ж.Л., асистент вчителя ЗОШ І-ІІІ ст. №6

  1.  Різне.

Бібліографічні джерела:

    1.  Т. Д. Ілляшенко, Н. М. Стадненко Аномальна дитина в школі. Навчально – методичний

         посібник. – К., 1995.

  1. Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання. – К., 1997.
  2. Концепція «Реабілітація дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями», 1998.
  3. Про світ дітей з особливими потребами: Порадник керівникам освітніх установ, вчителям, вихователям дошкільних закладів, шкіл – інтернатів та груп продовженого дня, батькам щодо роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку/ Упоряд. Шнайдер В. І. – Кам’янець – Подільський: Абетка – НОВА, 2006.
  4. Бітянова М. Дитина у школі: технології розвитку. — К.: Главник, 2007
  5.   Борщевська Л. Якщо в дитини порушення слуху // Дошкільне виховання. — 2001. — №2.
  6.   Вавіна Л. Корекційно-реабілітаційна модель специфічного компонента змісту освіти учнів із глибокими порушеннями зору // Дефектоло­гія. – 2004. — № 1.
  7.  Бутайова І. Соціалізація дітей із проблемами розвитку // Дефектолог. — 2007. — № 5.
  8.  Висоцька А. Вивчення особливостей корекційно-виховного процесу у спеціальних школах-інтернатах // Дефектологія. — 2001. — № 2.
  9.  Токіна Л. Організація психологічного су­проводу дітей із відхиленнями у розвитку // Де­фектолог. — 2007. — № 12.
  10.  Грицюк Н., Гуцал Л. Діти з порушенням психофізичного розвитку: поради батькам // Де­фектолог. — 2008. — № 12.
  11.  Діти з обмеженими фізичними та розу­мовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання. — К., 1997.
  12.  Ілляшенко Т. Д., Стадненко Н. М. Ано­мальна дитина у школі. — К., 1995.
  13.  Миронова С. Особливості професійної діяльності корекційного педагога у роботі із сім’ями, що виховують дітей із порушеннями у розвитку//Дефектологія.— 2006.— № 4.
  14. Миронова С. Цілісність особистості педа­гога як необхідна передумова ефективності корек­ційної роботи // Дефектологія. — 2007. — № 3.